Щоб мати можливість залишати коментарі, потрібно зареєструватися!
...

До уваги жителів Первомайська і гостей міста! Запрошуємо вас відвідати новий магазин ексклюзивних моделей одягу, взуття та аксесуарів для всієї родини! Найдешевші ціни в регіоні, великий асортимент,сервіс та обслуговування, перетворять відвідування нашого магазину в справжнє свято! Магазин "Центральний" також надає знижки до 60% на весь модельний ряд! Тепер не потрібно економити на подарунках коханим, завітайте до нас і ви обов'язково не підете без покупки! Приходьте всією родиною! Купувати у нас вигідно і зручно! Чекаємо Вас щодня з 8 до 19, за адресою вул. Гагаріна, 42 навпроти "цукрових" воріт, працюємо без вихідних!

2019-06-06 14:03:45
...
Как выглядит в Николаеве,разграбленный кинотеатр «Искра» после двенадцати лет простоя

Кинотеатр «Искра» несколько раз оправдывал свое название, «зажигаясь» снова и снова. Его закрывали, на его месте была баптистская церковь, затем снова открывали и опять закрывали. В итоге, его отдали в руки филармонии, но восстановлением никто заниматься не стал. Сейчас вокруг кинотеатра снова возник шум – охраны нет и люди постепенно выносят оттуда все, что можно реализовать. Кинотеатр впервые открыл свои двери в 1976 году, поразив тогда горожан масштабами и современным по тем меркам оборудованием. Также людей привлекало и его местоположение – рядом с парком и рекой. Во время перестройки «Искра» начала постепенно увядать – людям было не до кино, кроме того активно развивалась индустрия пиратского кино, что на корню уничтожило прибыльность кинотеатра. «Искра» закрылась аж до 1996 года. Тогда ей заинтересовалась церковь «Возрождение», которую прежде всего привлек зал на 600 человек. Позже, когда на месте «Искры» решили снова открыть кинотеатр, возник конфликт, в итоге которого церкви выделили участок в парке неподалеку. В 2004 году кинотеатр обновили, зал увеличили на 200 мест, установили новый экран и звуковую систему. Однако, ему не было суждено прожить и пять лет – в 2007 году его снова закрыли, так как прибыли он не приносил. В 2012 году здание передали Николаевской областной филармонии, у которых не было постоянного помещения. Однако, в областном бюджете не нашлось денег на реставрацию, и «Искра» застыла до сегодняшних дней. Некоторое время назад начались разговоры о том, что здание необходимо передать в городскую собственность. Николаевский адвокат Евгений Павлович обнаружил, что фасад кинотеатра кто-то разбирает и выносит из помещения профнастил. Как объяснил начальник управления культуры, национальностей и религий Николаевской ОГА Михаил Димитров , здание не охраняется. По его словам, платить охранной фирме должна филармония, но ей для этого облсовет денег не выделил. Из-за этого кинотеатр, который и так находился в разрушенном состоянии, начал страдать от рук вандалов куда активнее. Отметим, что депутат облсовета Александр Бондарь заявил, что по его мнению, «Искру» умышленно довели до упадка, чтобы продать подешевле. Войти в кинотеатр после более, чем десяти лет запустения него можно буквально с любой стороны, так как все двери открыты, и единственное что может сдержать посетителей – это хлипкие засовы, которые никак не способны препятствовать входу. На фасаде разбито множество окон, в холле в кучи свален мусор, с крыши обваливается штукатурка и кров. Стены и стекла (которые еще не разбиты) расписаны надписями по типу «Мила, я тебя люблю»,«Никита лох» и так далее. К слову, в этот же день в здание бывшего кинотеатра должна была наведаться комиссия из ОГА, однако, выездное совещание так и не состоялось.Внутри, в кассе лежат кем-то аккуратно нарубленные дрова, в соседнем помещении стоит стол и кресло, на столе две чашки, а на кресле лежат пульки из игрушечного пистолета. По словам жителя, зашедшего в «Искру», буквально прошлой ночью в этой комнате «тусили» подростки. Частенько у входа в бывший кинотеатр собирались подростки и развлекались, бросая друг в друга выломанные куски порога. Сам зал, где раньше показывали фильмы, весь в дырах, а кресел и экрана давно нет. На стенах мелом написано «НКВД» и «Был здесь». Вторая надпись довольно символична и выглядит, как молчаливое напоминание от самого кинотеатра, что он некогда существовал. На одном из верхних рядов лежит артефакт времен нахождения там «Возрождения» – разбитая статуя Иисуса. С холла можно спуститься в подвал, где раньше находились уборные и лестница в кинооператорскую комнату. Под лестницей лежат буквы, из которых на фасаде составлялось название «Искра». В кинооператорской по полу разбросана пленка с каким-то фильмом. Впрочем, пленку можно найти чуть ли не в любой точке «Искры» – она свисает между лестничными пролетами, лежит разбросанной по полу холла на третьем этаже. Также в некоторых комнатах, помимо чьих-то оставленных штанов и ботинок можно найти листовки с рекламой фильма «Столкновение», датируемые 2006 годом. Что будет дальше с «Искрой» – пока непонятно. Кто-то ратует за восстановление там кинотеатра, тогда как другие желают на его месте видеть что-то другое. Тем не менее, понятно одно – если оставить ситуацию без присмотра, то вскоре восстанавливать будет попросту нечего.

2019-05-14 08:16:06
...
Ансамбль "Райдуга".

Творча характеристика на народний вокальний ансамбль «Райдуга» Палацу культури «Фрегат» м. Первомайська Керівник народного ансамблю «Райдуга» Карабуза О.П. Жіночий вокальний ансамбль «Райдуга» був створений у квітні 1983 року на заводі «Фрегат». Колектив швидко завоював прихильність глядачів своєю творчістю. З роками склад ансамблю змінювався, але залишалась незмінною культура співу, гарний репертуар, який постійно ускладнювався. Любов до пісні об’єднала в творчу сім'ю жінок різних професій та уподобань. У 1997 році вокальному ансамблю було присвоєно звання «народний», яке достойно підтверджував кожні три роки. Колектив наполегливо працює та збагачує свій репертуар новими та цікавими піснями. Щоб торкатися душі людей у різні життєві моменти, необхідно слухати і знати різноманітні пісні, тому в репертуарі колективу класичні, народні, естрадні твори різні за характером. За роки існування ансамбль «Райдуга» брав участь у багатьох заходах, святкових програмах, концертах, конкурсах. Має декілька комплектів гарних сценічних костюмів. За період з минулого підтвердження звання «народний» (2016 р.) колектив плідно працював, примножуючи репертуар та вдосконалюючи свою виконавську майстерність. Ансамбль брав участь у багатьох міських заходах, присвячених Дню Конституції, Незалежності, 9 Травня, 8 Березня, Дню міста, святкових програмах вшанування працівників різних професій, Новорічних концертах та ін. Вокальний ансамбль «Райдуга» був почесним гостем V та VI регіонального фестивалю «Пісенна моя Україна», став лауреатом II та III Всеукраїнського багатожанрового фестивалю мистецтв «Лиманські зорі», посів II місце в обласному конкурсі вокальних колективів та солістів-вокалістів «Діапазон». У 2018 році народний вокальний ансамбль «Райдуга» відсвяткував свій 35-річний ювілей, на який прийшло багато прихильників. Учасниці колективу почули в свою адресу дуже багато схвальних слів і прохання продовжувати свою творчу роботу, яка дуже потрібна глядачам. Ансамбль виступає у складі 7 учасниць, але також практикує співпрацю з учнями школи мистецтв, де викладає Карабуза Л.М. Глядачам дуже подобаються такі виступи. Діти у захваті від співу з дорослими та досвідченими співачками. Учасниці ансамблю завжди відгукуються на пропозиції взяти участь у різноманітних концертних заходах, а якщо є фінансова можливість, їздять на конкурси та фестивалі. Любов до пісні згуртувала колектив, зробивши його однією сім'єю. За 35 років діяльності колективу визначились цілі, напрямки розвитку, стиль. Встановлено планку, яку керівник постійно підвищує, а учасниці підтримують всі новації, разом долаючи труднощі. Девіз колективу: «Щаслива та людина, яка співає». У квітні за рішенням атестаційної комісії народному вокальному ансамблю "Райдуга" підтверджено звання «народний». Після прослуховування та оголошення його результатів нашому колективу внесли пропозицію щодо прийняття участі у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі пісенної творчості "Пісенний драйв" та наголосили, що з нашим рівнем та професіоналізмом, колектив може достойно представити наше місто на всеукраїнському рівні. Вказаний фестиваль-конкурс буде проходити 20 червня – 23 червня, курорт «Очаків» (Миколаївська область, м. Очаків). Ми дуже хочемо прийняти участь у конкурсі, однак через брак коштів не маємо такої можливості. Адже колектив не є прибутковою організацією. Звертаємося до наших шановних депутатів та підприємців та просимо, за можливості, допомогти народному вокальному ансамблю Райдуга у вигляді спонсорської допомоги.

2019-05-11 08:05:44
...
У Миколаєві в режимі онлайн можна стежити за «Розумною зупинкою»

У Центральному районі завдяки реалізації проекту Громадської бюджету «Облаштування Літературного скверу і розумною зупинки» городяни мають можливість не тільки використовувати блага оновленого скверу, а й стежити в режимі onlinе за функціонуванням Розумній зупинки. Про це повідомляє Адміністрація Центрального району.

2019-05-07 10:35:08
...
До 100-річчя утворення міста Первомайська.( Частина 2.)

На початку ХХ ст. унаслідок українських національно-визвольних змагань та революції більшовиків відбулися кардинальні суспільно-політичні зміни. Піддаючись загальнодержавним подіям, у березні 1917 р. у Голті, Ольвіополі, Богополі виникли комітети Тимчасового уряду й діяли осередки, що представляли Українську Центральну Раду. Також були обрані місцеві ради робітничих і селянських депутатів. У грудні 1917 р. відбулася об’єднана нарада представників Голтянської, Ольвіопольської і Богопольської Рад робітничих і селянських депутатів, профспілкових організацій і полкового комітету розквартированого 17-го піхотного полку. Результатом стало створення одного радянського органу для трьох населених пунктів – Голтянського військово-революційного комітету. Утверджувати владу Рад було значно простіше в одному населеному пункті, ніж у трьох, які до того ж належали до різних повітів та губерній. Тому об’єднання поселень в одне місто було раціональним політичним рішенням. Окрім того, революція - це не лише соціально-економічні, а й ментальні зміни. Назви населених пунктів Голта, Ольвіополь, Богополь відображали історію попередніх епох, зберігали культурні традиції мешканців. Для встановлення радянського ладу необхідно було відмовитися від культурних зв’язків із минулим. Більшовики організували єдиний оргкомітет, який готував матеріали для ЦВК щодо питань об’єднання. Оскільки не було одностайності, голова Голтянського ревкому С. Правдівцев запропонував винести питання на обговорення громади. Було вирішено скликати мітинг на 1 травня. Мітинг 1 травня 1919 р. відкрив голова Ольвіопольського ревкому І. Рухлін. Із промовою про об’єднання Ольвіополя, Богополя та Голти в одне місто виступив Т. Гуляницький, який публічно запропонував назвати новоутворене місто Первомайськ на честь Дня солідарності трудящих. Я. Мельник ініціював розміщення міського об’єднаного ревкому в Ольвіополі. У більшості робіт із історії міста написано, що мітинг пройшов вдало і всі підтримали пропозицію про об’єднання. Однак, у спогадах учасниці мітингу, члена об’єднаного оргкомітету Т. Чоклер, що опубліковані на шпальтах «Прибузького комунару» за 1959 рік, зазначається: «Ми добилися того, що 1 Травня всі організації і профспілки вивели свої сили на мітинг в Ольвіополь. Там оргкомітет поставив питання про те, що для зміцнення радянської влади, а також з економічних міркувань необхідно створити єдиний орган управління, тобто об’єднати три населені пункти в одне місто, і запропонував назвати його в честь Першого Травня Первомайськ. Але місцева контрреволюція, буржуазно-гендлярський елемент і куркульня повстали проти цієї пропозиції, і наша спроба заручитися згодою народу не вдалась». Якщо відкинути політичну заангажованість, то виходить, що представники інших політичних сил, підприємці, торговці і заможні селяни не підтримали ідею про об’єднання. Незважаючи на першу невдачу, оргкомітет продовжував наполегливо добиватися об’єднання міста. Т. Чоклер доручили скласти доповідну записку українському урядові, де вона мала викласти політичну, економічну і етнографічну суть питання. З цими матеріалами більшовики їздили в Одесу і в Харків, де зустрічалися із головою ВУЦВК Г. Петровським. Г. Петровський приїхав у Голту на зустріч із жителями 5 липня 1919 р., і у Залізничному саду виступив з промовою про необхідність швидкої відбудови економіки. Вже 6 липня 1919 р. він провів спільне засідання виконкомів Богополя, Ольвіополя і Голти, на якому головував. Ревкоми розглянули питання про об’єднання трьох населених пунктів в одне місто Первомайськ. Президія Українського Центрального Виконавчого комітету 26 липня 1919 р. схвалила рішення про утворення повітового міста Первомайська, підпорядкувавши його Одеському губвиконкому. Так з 1919 року розпочалася 100-річна історія сучасного міста Первомайська. Завідувач Первомайського краєзнавчого музею, кандидат історичних наук, член Національної спілки краєзнавців України Оксана Дорошенко

2019-05-07 09:43:17
...
До 100-річчя утворення міста Первомайська.( Частина 1.)

Від Орлика до Первомайська: факти та події 1676-1919 років (до 100-річчя утворення міста Первомайська) У 2019 році відзначаємо 100-річчя утворення міста Первомайська. Відомо, що у 1676 р. за наказом гетьмана І. Самойловича козак С. Підстрельний знайшов у гирлі р. Синюхи зручне місце для розташування укріплення, яке отримало назву Орлик (від назви урочища Орелі, або ж на честь птаха - орла). У 1743 р. управління західною частиною запорозьких земель було доручено миргородському полковнику В. Капністу. Під його керівництвом і за допомоги французького інженера Д. де Боскета у слободі Орлик було споруджено шестибастіонний Орликівський шанець, що підпорядковувався фортеці Святої Єлизавети. Слобода Орлик чи Орел (під такою назвою вона фігурувала в офіційних документах) заселялася переважно українцями, в тому числі - вихідцями з Правобережжя. Російські урядовці звернули увагу на вигідне розташування Орлика, якому у 1760-х рр. були надані пільги для розвитку зовнішньої торгівлі й ремесел. У 1760 р. в Орлику збудували православну церкву Святої Варвари. Такий стан речей підтверджує, що Орлик у XVIII ст. був військовим, торгівельним і духовним осередком Південного краю. На іншому березі Південного Бугу у 50-х рр. XVIII ст. виникає хутір українських селян-переселенців, із якого у 1762 р. була заснована слобода Голта. Назва «олта» - тлумачиться як низовина, «заболочена місцевість». Кримський хан Крим-Гірей і останній гетьман так званої «Ханської України» Якуб-Ага були зацікавлені, щоб слобода якнайшвидше заселялася втікачами-українцями, молдованами, вірменами, євреями, що сприяло швидкому залюдненню місцевості.Навпроти Орлика, ще у XVI столітті утворилось поселення Богополь (або Бугополь). У 1750 р. поляки збудували в ньому укріплення та карантинну заставу. Богополь традиційно належав поміщикам Потоцьким. Він фігурує у документах у статусі містечка. Населення його (так само як і слободи Голта) відрізнялося етнічною строкатістю: євреї, поляки, росіяни, молдовани, українці, греки. У 1768 р. Голта зазнала нападу українських повстанців, що викликало невдоволення турецького уряду, згодом розпочалася російсько-турецька війна 1768-1774 рр. У січні-лютому 1769 р. військо татарського хана Крим-Гірея здійснило набіг на Новоросійську губернію та землі запорожців (цей похід увійшов в історію як останній набіг кримських татар на Україну). Тоді ж війська хана поруйнували і спустошили Орлик. У 1770 р. до Орлика прибули головні сили другої російської армії П. Паніна, і було розпочато відновлення укріплення, яке отримало назву Катериненський ретраншемент, чи Катериненський шанець.Із 1781 року Катериненський шанець у царських указах вперше був названий спочатку Овлеополем, а потім Ольвіополем. У 1784 р. в Ольвіополі відкрили Поштамт для дипломатичного спілкування із урядами сусідніх державою. Це є свідченням, що Ольвіополь був важливою адміністративною одиницею. Водночас планувалося зробити Ольвіополь повітовим центром. Однак, за пропозицією Г. Потьомкіна, центр повіту перемістили до Новомиргорода. За Ясським миром 1791 р. Голта, як і всі землі до Дністра, перейшли під владу Російської імперії. Катеринославський губернатор В. Каховський, надавав Голті особливого значення, розглядаючи її як один із повітових центрів краю. Разом із тим, на початку 1790-х рр. відкрилися нові можливості для розвитку міжнародного транзиту через митницю Ольвіополя. Однак, після другого розподілу Речі Посполитої у 1793 р. під владу Російської імперії перейшла Правобережна Україна (в тому числі і Богополь), кордон опинився далеко від Ольвіополя, і митницю ліквідували. Згідно з указом Катерини ІІ 1795 р. Богополь, Ольвіополь та Голта об’єднувалися у складі однієї губернії (Вознесенської), Богополь ставав повітовим центром. Проте, вже у 1796 р. відповідно до указу Павла І Богополь було передано до Подільської губернії. Богополь став містечком Балтського повіту, а Голту з Ольвіополем віднесли - до Новоросійської губернії, у складі якої Ольвіополь у 1799 р. отримав статус повітового центру.У 1829 р. Ольвіополь і Голта увійшли до складу четвертого Бузького уланського полку як військові поселення. Після ліквідації військових поселень Ольвіополь отримав статус міста, що адміністративно належало до Єлизаветградського повіту Херсонської губернії. Голта була казенним селом Ананьївського повіту Херсонської губернії. Богополь - містечком Балтського повіту Подільської губернії. Протягом ХІХ ст. всі три населені пункти розвивались окремо, водночас, мали міцні соціально-економічні і культурні зв’язки.

2019-05-07 09:37:37
...
Легенда про річку Бог.

Багато століть тому спускався Господь Бог на землю, щоб оглянути свої володіння та побачити, як люди господарюють, як живуть, як працюють, як веселяться, як Його шанують. Та не хотів Батько наш Небесний, щоб люди Його впізнали, а тому прийняв облік простого смертного і помандрував Землею. Довгим і важким був той шлях, але не труднощі лякали Бога, а те, що Він побачив: злість, жадібність, чвари, насилля, війни, море крові, ріки сліз і т. ін. Засмутився Творець наш. Сів на камінь і заплакав. А із сліз тих утворилась річечка, яку Ангели так і нарекли – Бог. Та не просто назвали, а ще й заповіли всім людям шанувати цю річку, бо то сльози Божі. Хто хоч раз зануриться в цю воду, той очиститься від зла і буде нести людям світло сонце і добро!!! Річка з кожним днем ставала ширшою і глибшою, кращою і бурхливішою. Ангели час від часу спускались до Божого творіння, прикрашали річку гарними каміннями, різноманітними водоростями, унікальними рибами, невеличкими острівцями для закоханих, які мали тут, на берегах ріки, оселятись. Зазеленіли буйними та пахучими травами луки, зашуміли молодими вітами деревця. Одного разу забрели на берег мальовничого Бугу двоє молодих закоханих. Вони втікали від чужинців-загарбників, які знищили і їхнє житло і їх родину. Зробивши кілька ковтків бузької води, вони зрозуміли, що мають залишитися жити саме тут, серед цієї незвичайної краси, серед сотень качок, які вітали пару нових сусідів лагідними дарунками. Кожен птах дарував із себе пір’їнку для тепла і перини. Він і Вона подякували щедрим господарям цього краю. Збудували собі будиночок, в якому дуже швидко народжувались дітки. І одразу почали зявлятись поселення за поселенням . Так на березі Бугу з’явилась перша сім’я, велика і дружна – сім’я божичів. Їм було добре, так спокійно і весело, що вони хотіли цим почуттям поділитися з іншими людьми. Лебедям до лапок прив’язали вони висушені очеретинки, на яких вишкрябали запрошення всім бажаючим завітати до них в гості. Їжі було вдосталь: і риба, і птиця, і родючі землі, сади і все, чого душа бажає. Вісточка швидко розлетілась по світу. З різних країв і з різних причин до божичів почали сходитись люди зі своєю худобою, з ужитками, з різними зернами, насіннями, саджанцями. Завирувало і загуло життя над Бугом-рікою. Люди пили чарівну воду, мали Бога в серці, трудились, веселились, творили лише добро. Міст побільшало, стало просторо і світло.. Так щира подяка Богові за природній дар (родючі землі, повноводну ріку), велике бажання жити саме на схилах Бугу, робота по очищенню території від хащів, — зробили диво. Люди з різними мовами спілкування, з різними культурами, з різними історіями стали мирно жити та працювати пліч-о-пліч на протязі сотень років. Так добре і весело було хащуватцям, всього в них було вдосталь. Вони любили, пишались і доглядали свою дорогу річку, яка напувала їх чарівною водою та годувала. Але знайшлись злі і заздрісливі люди, які почали потроху вливати яд в Буг. Вода перестала бути чистою і питною; велика частина риби, раків, молюсків загинули; водорості та очерета потьмяніли і зникли; птиці залишили цей край; розлетілись по світу. Дуже шкода, що на сьогоднішній день, люди забули про те, для чого нам дарована така природна перлина, як Буг. Мабуть Ангели дивляться на те, як люди перестали шанувати їхню працю, почали знущатись із річки, бруднити її, отруювати землі та джерела – і гірко плачуть на небесах. Так хочеться вірити, що люди схаменуться і повернуться лицем до річки Бог.Джерело

2019-04-17 15:01:37
...
25 років як ухвалено рішення про створення регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”.

Ніч відлетіла у заріччя вороном. Стара Мигія — й нині — як колись... І пахне хлібом степ, що в безвік мріє. І бджоли носять мед тисячоліть. І слово рідне на вустах тепліє... Не змовч — нехай ридає, хай сурмить. В. Бойченко. Над Бугом : [уривок] Таращук С. Гранітно-степове Побужжя / С. Таращук, О. Деркач. — Миколаїв, 2005. — 11 с. У 1994 році Миколаївською обласною радою ухвалено рішення про створення регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”. Там, де Південний Буг, пробиваючи дорогу серед залишків прадавніх архейських гір, лине до Причорноморської низовини, на півночі Миколаївської області, біля села Мигія, розкинулась чарівна земля. Земля великої краси, унікальної природи, історичних святинь українського народу. Земля на ім'я Гранітно-степове Побужжя. Круті кам'янисті береги річки, порожисте русло з водограями та островами, могутні гранітні скелі, численні гроти, водоспади — все це надає місцевості надзвичайно мальовничого вигляду. Гранітно-степове Побужжя — одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини вже протягом 60-ти мільйонів років та відігравала роль одного із центрів видоутворення Причорномор'я. Звідси і значна кількість унікальних об'єктів живої природи. Зелена ящірка найбільша і, безперечно, найкрасивіша серед представників своєї родини, що мешкають в Україні. Її місцева популяція одна з найчисленніших у Східній Європі. Місцева флора нараховує близько 900 видів судинних рослин, з яких майже три десятки занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Уже багато років бузькі пороги є Меккою водних туристів. В урочищі Протіч розташована одна з найкращих в Європі природних трас водного слалому. Прямовисні скелі каньйону — улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів. Дивовижно-мальовничі краєвиди приваблюють багатьох відвідувачів із різних куточків нашої країни.

2019-02-23 11:16:36
...
Стогнучий камінь.

Десятки років тому на острові, розташованому на Південному Бузі між селами Мигія та Грушівка, лежав великий камінь. Кажуть, ночами він стогнав. З часом річкова вода розмила берег, пробила протоку, і камінь зник. Та легенда збереглась... Одного погожого літнього дня зі сходу підійшов до Бугу загін військ хана Батия. Степ переливався квітами. Буйно росли степові трави. Очам завойовників відкрилась надзвичайна картина: посеред річки виднівся острів, схожий на величезний зелений букет, між кам'янистими берегами. Загін був великий. Попереду йшли кіннотники у повстяних капелюхах, з пучками стріл, що виглядали із сумок за їх плечима. За кіннотниками, розмістившись на волокушах, рухались сім'ї воїнів зі своїм скарбом та дітьми. А далі крокували полонені, оточені конвоєм. — Стоянка, — оголосив ватажок загону. — Тут будемо святкувати перемогу. Воїни, з настовбурченим чорним волоссям, давно не митими обличчями, були люті і схожі на дикунів. Спішились. Поводир зібрав ближніх: — Там святкуватимемо перемогу, — показав на мальовничий острів. — Поки караван підвезе курдюки з вином, потрібно розчистити майданчик. Невдовзі на острів переправили полонених. В поході вони були зв'язані мотузками. Тепер їх розв'язали. Бранці рубали ліс, розрубуючи колоди навпіл. Потім Батиєві вояки наказали полоненим лягти на землю, поклали на них колоди і застелили кошмами. Підійшов караван. Вино переправили на острів. Розклавши курдюки на кошмах, загін розташувався для бенкету. Полонені, втиснуті в землю, вже ніколи не піднялися. Три дні йшов бенкет. Три дні з-під настилу було чути передсмертні стогони. Потім монгольські завойовники зняли настил, викопали яму, скинули туди загиблих, а зверху поклали величезний камінь. Довгі віки йшов поголос про те, що той камінь … стогне ночами...

2019-02-23 11:07:22
Календар:
ПнВтСрЧтПтСбНд
Реклама: